Процедура екстрадиції в Україні 2026: Від запиту до передачі особи

Березень 2026 року. Київ. Іноземного IT-фахівця затримують в орендованій квартирі. Раптово. Причина — запит на екстрадицію від країни його походження за звинуваченнями, які він вважає політично вмотивованими. У його адвокатів є всього 10 днів, щоб оскаржити рішення. Десять днів, перш ніж процес стане незворотним.

Екстрадиція — це видача особи, яка перебуває на території України, іншій державі для суду або виконання вироку. Це складний, багатоетапний процес, що балансує між міжнародними зобов’язаннями та захистом прав людини. Його мета — невідворотність покарання. Але не ціною порушення фундаментальних свобод.

Видача особи (екстрадиція) — це видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або вионання вироку. Процедура врегульована розділом IX Кримінального процесуального кодексу України (КПК).

Що таке екстрадиція і як вона рацює в Україні?

По суті, процедура екстрадиції — це форма міжнародної правової допомоги. Вона дозволяє одній державі (запитуючій) звернутися до України з проханням видати особу, яку підозрюють, обвинувачують чи вже засудили за вчинення злочину.

Ключовими органами, що приймають рішення, в Україні є:

• Офіс Генерального прокурора — розглядає запити на стадії досудового розслідування.
• Міністерство юстиції України — займається запитами, що стосуються виконання вже винесених судом вироків.

Процес працює в обох напрямках: Україна може як вимагати видачі правопорушників з-за кордону, так і розглядати запити інших держав про видачу людей, що перебувають на її території. Все відбувається на основі КПК України, міжнародних конвенцій (як-от Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.) та, якщо договорів немає, на принципі взаємності.

Які основні етапи процедури екстрадиції?

Видача особи — процес чітко структурований. Він має послідовні етапи з жорсткими строками. Важливо розуміти, що будь-яке порушення процедури може стати вагомою підставою для оскарження та скасування рішення про видачу.

Екстрадиція простими словами

Це коли одну країну (наприклад, Польщу) просять передати людину, яка перебуває на її території, іншій країні (наприклад, Україні). Чому? Бо та людина підозрюється у злочині або вже засуджена в Україні. Передача відбувається за чіткими правилами, щоб забезпечити справедливість.

Що таке екстрадиційний арешт?

Екстрадиційний арешт — це найсуворіший запобіжний захід. Йог застосовує суддя після отримання офіційного запиту на видачу, і він має лише одну мету: гарантувати, що людина не зникне і буде доступна для передачі іноземній державі. Згідно зі статтею 584 КПК, такий арешт може тривати до вирішення питання про видачу, але загалом не може перевищувати 12 місяців. Детальніше про строки екстрадиційного та тимчасового арешту.

Коли Україна може відмовити у видачі особи?

Українське законодавство та міжнародні зобов’язання встановлюють низку підстав для відмови у видачі. Вони є гарантією захисту прав людини та уверенітету. Деякі з них є абсолютними.

Абсолютні підстави для відмови:

1. Громадянство України: Стаття 25 Конституції України прямо забороняє видавати власних громадян іноземній державі. Це непорушне правило.
2. Статус біженця: Якщо особі надано статус біженця або тимчасовий захист в Україні, її видача неможлива.
3. Загроза смертної кари: Україна не видасть особу, якщо за злочин у запитуючій країні передбачена смертна кара, а міжнародний договір не гарантує її незастосування.
4. Минув строк давності: Якщо за українськими законами сплив строк давності для притягнення до відповідальності за вчинений злочин.
5. Подвійне засудження (Ne bis in idem): Видача неможлива, якщо особу вже судили в Україні за той самий злочин, і є вирок або рішення про закриття справи.

Інші важливі підстави:

• Ризик катувань: Якщо існують вагомі підстави вважати, що в запитуючій країні особі загрожують катування, жорстоке чи нелюдське поводження. Це прямо випливає зі статті 3 Європейської конвенції з прав людини.
• Політичний характер злочину: Видача не здійснюється, якщо правопорушення має переважно політичний характер (виняток — тероризм та інші подібні злочини).
• Військовий злочин: Екстрадиція за злочини, що є порушенням суто військових обов’язків, як правило, не допускається.

Ознайомитися з повним переліком можна у статті про підстави для відмови у видачі.

Як оскаржити рішення про екстрадицію?

Право на оскарження — ключовий елемент захисту. Якщо ви чи ваш представник ввжаєте рішення про видачу незаконним, його можна і треба оскаржувати в суді.

Порядок дій:

1. Хто може подати скаргу: Сама особа, її захисник або законний представник.
2. Строк: На подання скарги до суду є лише 10 днів з моменту отримання копії рішення. Пропуск цього строку без поважної причини, як правило, означає втрату права на судове оскарження в Україні.
3. Куди звертатися: Скарга подається до слідчого судді місцевого суду за місцем утримання особи під вартою.
4. Аргументи для скарги: У скарзі треба чітко обґрунтувати, чому рішення про екстрадицію є незаконним. Це може бути будь-яка з підстав для відмови: ризик нелюдського поводження, політичні мотиви, процесуальні помилки під час перевірки тощо.

Коли національні засоби захисту вичерпані, а ризик порушення прав залишається, останнім шансом може стати звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Заява про застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду може зупинити екстрадицію до розгляду справи по суті. Ефективний захист на цьому етапі вимагає кваліфікованої допомоги адвоката з екстрадиції.

Ця стаття опублікована незалежною юридичною фірмою в інформаційних цілях і не представляє та не заявляє про приналежність до будь-якого урядового органу, міжнародної організації чи офіційної влади.

Часті запитання